Виховний захід для учнів 1-4 класів ( в рамках районного семінару )

Вчитель Заболотнюк Т.М.

Час проведення : березень 2013 року

Тема: « І зацвіте Земля в вінку…»

Мета: Вчити дітей захоплюватись красою оживаючої природи. Розвивати пізнавальні інтереси, вміння помічати зміни в довкіллі. Виховувати любов до природи і бережне ставлення до неї.

(Зала прибрана квітами, малюнками, де зображена Весна, на сцені—зображення птахів)

(Вступне слово вчителя)
(Лине спів пташок, виходять діти)

Учні (в українських національних костюмах)
1.
День за днем, за тижнем тижні -

Непомітно лине час.

Різні зміни дивовижні

Відбуваються круг нас.

От зима , весна та літо,

Осінь, потім знов зима….

2.Сивий час летить над світом,

і кінця йому нема.

Кожен місяць, кожну пору

На землі нове вбрання

Й ми самі не те що вчора,

Ми зростаємо щодня.

3. Глянь навколо оком пильним

І побачиш зміни ці

Ось повільно, неухильно

Йдуть по черзі місяці

4. Всьому свій час!

Була зима з високими снігами,

Та сонечко сніги ті розтопило,

Тепер поглянь: весна настала мила.

(Пісня « Весна»)

5.Ой Весно, Весно,

Люба ясная!

Завітай до нас красная.

Розбуди від сну,

Дай жагу земну

Небу ясному,

Сонцю красному.

6.Принеси нам тепло

І сонечка додай,

Щоб міцніли усі діти

Й розцвітали, наче квіти.

7. Піди далі лугами, лісами,

Встели землю килимами,

Заквітчай різним зелом,

Щоб усім було весело.

8.Тож давайте, любі друзі,

пісню заведемо

будем весну прославляти,

веснянки співати.

(Пісня «Веснянка»)

(Виходить Весна)

Весна. Рік промайнув,

І я до вас прийшла.

І теплий вітерець і сонечко

Вам знову принесла.

Ми з Зимою тут зустрілись,

Привітались та й простились.

Зима поїхала відпочивати,-

Настав вже час мені хазяйнувати ,

Поля і ниви зігрівати.

Та не сама прийшла -

З собою братців - місяців привела.
(Виходять весняні місяці)
Березень. Я перший місяць весни. Про мене в народі кажуть, що я чарівник і витівник: Одна нога в чоботі, а друга в черевику, в лівій руці заметіль а в правій – дощ. За плечима мороз, а під ногою туман. Та весна всепереможна! У всьому видно її ходу. Викидає срібло її пухнасті котики верба, а в лісі з’являється її мужній і ніжний первоцвіт, у голубому піднебессі пливе жайворонок, кличе в поле сіячів.

Квітень. День у квітні

довше сонцем квітне,

Сніг розтав на вигрітій землі.

Малюки на ручаї блакитні

Паперові носять кораблі.

Хоч немає ні дощів, ні зливи,

Квітень-місяць — справжній водолій.

Він вихлюпує річок розливи,

Підмива пісок береговий.

Підпливають верби кучеряві,

І синіють луки заливні,

Та на змоклій лісовій галяві

Засиніли проліски дрібні.

І безлиста розцвіла ліщина,

Загляда сережками в потік.

Заквітчатись поспіша вільшина

Ліс — неначе весняний квітник.

Травень. Іду і весело співаю,

Дощами землю поливаю,

Святковими піснями

І громом над полями

Не з лійки - поливалки,

А з грозової хмарки.
(Під запис співу пташок виходять учні в національних костюмах )

9. Знов починається весна,

Знов починаються дива!

То серед двору із під снігу

Раптом визирне трава,

Раптом молоді веснянки

Засіють щоки та носи,

Чи розщебечуться ще зранку

Птахи на сотні голосів.

10. Коли землю сонце зігріва,

Тане сніг струмок співа,

І краси чудові діти

Зір не бавлять дивні віти.

А ось проліски, дивися,

Поміж снігу розбрелися.

11.Ці квіти ніжні і тендітні,

Як дотик ручок немовляти

Біленькі жовті і блакитні,

Вони прийшли весну вітати.
(Під музику вибігають дівчатка-квіточки, разом з Весною виконують танок під супровід пісні Н.Матвієнко «Квітка-душа»)

1- квітка: Що трапилось? Чую дзвін!

Та звідки він?

2- квітка: Хто нас розбудив?

Ми так солодко спали! (позіхає)

3- квітка: Ой, а мені холодно, я змерзла.

4- квітка: Я здогадалась! Мабуть це вже весна.

ПРОЛІСКИ

1. Я – перша квіточка весни,

Я – пролісковий цвіт.

Я пережив зимовий світ

І знов родивсь на світ.

2. У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Ростуть між кленів, між дубів.

Люблю і сонце я, і тінь.

3. Зелені рученьки мої

Листочками зовуть.

Я полюбив ліси й гаї,

Живу я здавна тут.

4. Я вірю: люблять всі мене,

Як весну золоту,

Бо знають, що зима мине,

Коли я розцвіту.

(Танець квітів)

(Підкрадається браконьєр)

Браконьєр

Ну, а це що за природа?

Серед лісу, серед льоду?

Зима ще не встигла піти –

А вони взялися цвісти.

Квітів я нарву в пакети,

Дома пороблю букети,

Віднесу їх на базар

І отримаю навар !

Принесуть ці квіточки

Грошенят мені таки.

Ой, розумний я купець.

Ой, хлопчина - молодець!

Ану, квіточка маленька,

Йди мені до рук швиденько!

Не вагайся, йди хутчіш.

У Пакет великий мій.

Весна (Боронить квіти)

Постривай лишень чекай!

Жодну квітку не чіпай!

Як посмів, тебе питаю,

Рвати цвіт що розцвітає?

Не для тебе тут у лісі

Квітнуть проліски взялися.

Та яке ж ти право маєш,

Що красу таку зриваєш

І тварину і людину

Покараю за провину.

Щоб надалі ти не смів

нищити красу лісів.

Браконьєр

Квіточки—це дріб’язок.

Я візьмуся до пташок.

(Йде геть, виходять діти з пташечками у руках, ведуть хоровод)

12. І вже пташки, усім відомо,

Із вирію летять до нас.

Всі повертаються додому,

Бо пташенят ростити час.

13. Із краю-краю пташок викликаю:

Летіть, жайворонки, до нашої сторонки,

Спішіть, ластів’ята, до нашої хати —

Весну зустрічати, зиму проводжати!

14. Пташок викликаю з теплого краю:

Летіть, соловейки, на нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!

15. Ой ластівонько, прилітай,

Господаренька пробуджай!

Прилітай, прилітай, пташечко!

На тобі на гніздечко, а мені на щастячко.

16. На тобі на гніздечко, а мені на втіху,

Щоб людей і пташок, обминало лихо!

Закличка

(Чути спів пташок. Вибігають пташки, виконують танок )

Шпак.

Бог мене вислав.

В праву рученьку

Ключик видав:

З правої рученьки

Літа відмикати,

З лівої рученьки

Зиму замикати.

Я-шпак, я перший приношу весну,

Буджу все від зимового сну.

Співаю я під вікном,

Люди назвали мене шпаком.

Ш п а к. Я — шпак. Люблять мене люди за те, що я гарно співаю, проте власної пісні не маю. Зате я можу відтворити пісні своїх колег — зяблика, мали­нівки. А ще я можу гавкати, як собака, нявкати, як кішка, квоктати, як курка, квакати, як жаба. Ось так! Інколи мене називають "північним папугою", але я не ображаюсь.
Живлюся виключно комахами, клопами, чере­пашками, мурахами, коваликами, гризунами, паву­ками та черв'яками.
Скажу вам по секрету, що ми вам, людям, дуже довіряємо. Коли нас підгодовувати, можемо брати їжу просто з рук.

Журавель.

Облітав я, обходив

Сто морів і сто земель.

Крила, ноги натрудив,

Всього я надививсь,

І можу я сказати,

Що найкраща земля –

Рідна наша сторона.

Я - Лелека. Люди чекають на мій приліт 19 березня. Лечу, долаючи велику відстань і перепони на своєму шляху з вірою у серці, ще у рідному краю, разом з лелькою зів'ю гніздо і будемо разом висиджувати своїх лелеченят.

Зозуля

Я зозуля – пташечка маленька,

Маленька і сіренька,

Можу заспівати

І вам віку накувати.

Я Трішки запізнилась, бо мусила зачинити країну Вирій аж до осені! Ось цей ключ я несла у своєму тендітному дзьобику через моря і гори, ліси і річки. Щаслива, що дісталася додому..

Усі ми раніше чи пізніше при­літаємо сюди, у свій рідний край, бо хочемо:

Лелека. Радіти сонцю і весні; Мостити гнізда;

Шпак. Милуватися неповторною красою лісів, луків, степів і боліт;.

Зозуля.Приносити користь людям!

Браконьєр

Не вдалося квіточками -

Збагачуся пташечками.

Птахів в лісі наловлю і

в клітки їх посаджу .

(Ловить пташок. Виходить весна)

Весна

Що ж такий ти неслухняний!

Знову взявся за своє

Ти ж від нашої природи

забереш усе живе.

Браконьєр

Знов завадили злодію

Здійснити свою мрію

Ну нічого. Іншим разом постараюсь -

На звірятах відіграюсь.

(Вилітає сорока)

Сорока

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Прокидайтеся, звірята,

Весну зустрічати

Кінчається зима!

Морозу вже нема!

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

(Виходять звірята)

Ведмедик.

Здається, дуже я заспав,-

Оце ледве - ледве встав.

Мене сорока розбудила.

Про що вона тут бубоніла?

Зайчик.

Сорока з рупором літає

І про весну оповіщає

Я вже зимовий одяг зняв,-

На весняний проміняв.

Був білий, став сірий.

Їжачок.

Всі хто взимку спали,

уже прокинулись від сну.

Із нір своїх повиповзали,

Щоб стріти радісну весну.

Вона теплом усім дарує,

Всіх закликає до життя.

Погляньте, як весна квітує,

Зимі немає вороття.

Лисичка.

Ну, як же в світі не радіти,

Коли тепла ясна блакить!

А очі всім милують квіти,

Це чарівна і дивна мить.

Браконьєр (Виповзає)

Я їх зараз перестріляю,

З хутра шуб понашиваю,

Хто живий залишиться -

В зоопарку опиниться .

(Чути постріл . Звірі

розбігаються)

Знову промахнувся!!!
Весна. (Забирає рушницю)

Зупинися, схаменися,

Досить вже робити зло.

Вмій природу ти любити,

Кожній стеблині радіти,

У полі у лісі над яром -

Квіти дерева і трави…

Цвіту не рвіте задарма

Гілку не зламайте для забави.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежину у гаї.

Все те окрасою буде

В нашому рідному краю.

Браконьєр

Ти прости мене, Богине,

Я від нині неупинно

Берегтиму пильно ліс

І хочу тобі сказати,

Що природу не нищитиму,

А буду її оберігати

Птах.

Просим, діти, людство, Вас!

Поважайте і шануйте

Друзів ваших, тобто нас.

Не вбивайте, не руйнуйте,

Захистіть від зла житло,

Якщо хочете, щоб птахи

Для душі несли тепло.

Їжачок.

В «Червону книгу» ми занесені

Світ неповторний і чудесний.

Що поступово вмирає,

Тому рятунку в нас благає

Підсніжник.

І вже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти?

Конвалії й фіалки ніжні

І вісник березня підсніжник ?

Зайчик.

Невже в майбутньому на світі

Не будуть зеленіти віти -

Верби, берізки, горобини

І диво – дівчини - калини?

Ведмедик.

Набираю у груди повітря

Кричу, щоб почули усі:

На землі цій , в природі,

Ми діти.

Ми без неї - ніщо в цілім світі,

Ми без неї - ніщо в цім житті.

1 Учень.

Не рви квіток , нехай цвітуть.

Маленькі бджілки там живуть,

Жучки і оси п’ють нектар,

Бо ж квітка-це природній дар!

Бо квітка це жива краса,

На ній збирається роса.

Вона і радує, й дивує…

А зло хай квітку не марнує.

2 Учень

Пташки щебечуть і літають,

Чому ж у клітці не співають?

Тому співають, що літають,

Щебечуть, бо свободу мають.

А в клітці що ? Немає волі.

Ні вітерцю, як в чистім полі.

Ні чистого дощу немає.

У клітці пташечка вмирає…

Весна.

Посадіть кожен деревце -

І буде ліс шуміти.

Давайте зробимо ми це,

Чудово ж буде, діти!

І зацвіте Земля в вінку

Як будуть всюди квіти.

І кожну стежечку в’юнку

Ви зможете обсадити.

Джерельця всі розчистіть ви

Від краю і до краю.

Давайте ж будемо людьми -

Нас так Земля благає.

(Пісня «Зелена планета»)

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi